artystki i artyści: Kateryna Aliinyk, Yarema Malashchuk & Roman Khimey, Anton Saenko, Vlodko Kaufman, Sofia Kozlova, Danylo Pavlij, Elena Subach
Zespół kuratorski (wystawa): Daryna Skrynnyk-Myska, Wojciech Kozłowski
Zespół kuratorski (projekt): Waldemar Tatarczuk, Daryna Skrynnyk-Myska
Współpraca: Mateusz Wszelaki
wernisaż: 5.09.2025, godz. 19:00
oprowadzanie kuratorskie: 6.09 godz. 15:00 (poprowadzi Daryna Skrynnyk-Myska)
wystawa czynna: 5—28.09.2025
[PL]
Głosy z Ukrainy. Pogranicza / Voices from Ukraine. Borderlands / Голоси з України. Пограниччя
Wystawa podejmuje temat pogranicza, które pojawia się tu jako obraz, dokument i metafora – jednocześnie rzeczywiste i wyobrażone. Pogranicze było i jest kulturową cechą charakterystyczną Ukrainy. Skrajna linia na wschodzie – granica ukraińsko-rosyjska – po rozpadzie ZSRR była miejscem i wskaźnikiem konfliktu między dwoma projektami integracyjnymi – europejskim i postsowieckim. Wraz z rozpoczęciem wojny rosyjsko-ukraińskiej w 2014 roku stała się ona linią demarkacyjną – umowną granicą między terytoriami kontrolowanymi przez Ukrainę a tymczasowo okupowanymi przez wojska rosyjskie w Donbasie. Od 2022 roku jest obszarem starć bojowych, rozciągając się obecnie na ponad trzy tysiące kilometrów.
Pełnowymiarowa inwazja, niosąca na poziomie lokalnym zniszczenia, ludobójstwo, tortury, gwałty i grabieże, na poziomie geopolitycznym fundamentalnie zmienia rzeczywistą i mentalną geografię, która ukształtowała się po rozpadzie ZSRR. Ukraińcy żyją na pograniczu, gdzie linia frontu jest zarówno ruchomą granicą suwerennego państwa, jak i granicą egzystencjalną, poza którą godne życie ludzkie jest niemożliwe. Ta ruchoma linia tworzy pole siłowe, które zmienia wszystkie aspekty życia wewnątrz kraju i wywołuje fale na zewnątrz. Rozprzestrzeniają się one we wszystkich kierunkach, powodując ogniska nowych konfliktów na świecie, jako symptomy jego całkowitego rozpadu – odzwierciedlony ból odczuwalny jest w miejscu oddalonym od źródła problemu, od miejsca urazu. Z wnętrza tej traumy ukraińscy artyści i artystki opowiadają, a raczej świadczą o katastrofie poprzez swoje doświadczenia.
Pogranicza pojawiają się zarówno jako fizyczne i mentalne przestrzenie wokół granic, ale też sytuacje graniczne, kiedy na styku życia i śmierci jednocześnie następuje akumulacja sił i ich wyczerpanie. Wystawa porusza również temat wizualnego języka wojny, w którym nieoczekiwanie ujawnia się pewna „estetyka”. Splatają się w niej, współdziałają i nabierają nowego znaczenia militarne i naturalne. Taka symbioza ujawnia nowe postrzeganie natury i relacje z nią, wywołane wojną.
Wystawa stawia także pytanie o konieczność bycia wrażliwym na ból innych jako symptom tej ciężkiej choroby, która zmienia nasz wspólny świat i zagraża wszystkim, nie tylko Ukraińcom. Oferuje również przestrzeń do ostrożnego wpatrywania się w horyzonty - zasadniczo różne, ale możliwe, prawdopodobne wersje przyszłości. Świadomość jej prawdopodobnych wersji
i odpowiedzialności za nią daje nadzieję, że ze wzgórz Zielonej Góry nigdy nie będzie widać okupowanych terytoriów i linii frontu, która obecnie, niestety, choć powoli, ale nieustannie przesuwa się w kierunku zachodnim.
Daryna Skrynnyk-Myska
--
Wystawa „Voices From Ukraine”, pokazywana równolegle w różnych odsłonach w trzech miastach – Zielonej Górze, Lublinie i Wrocławiu, mówi o kryzysach współczesnego świata z perspektywy kraju broniącego się przed neoimperialną rosyjską agresją militarną. Osoby artystyczne z Ukrainy zwracają uwagę na różne aspekty tej rzeczywistości – od osobistych doświadczeń wojny po szerszy kontekst zagrożeń dla demokracji, wolności i środowiska.
Wystawa pokazuje, jak wojna wpływa na codzienne życie i wyobraźnię – nie tylko tych, którzy jej doświadczają, ale też nas wszystkich, którzy żyjemy w jej cieniu. Choć wojna w Ukrainie trwa już jedenaście lat, a pełnoskalowa inwazja ponad trzy, to dla wielu osób żyjących poza Ukrainą wciąż wydaje się ona czymś odległym. Tymczasem to, co dzieje się dziś za wschodnią granicą, dotyczy przyszłości nas wszystkich – przyszłości, w której demokracja, pokój i wolność nie są już oczywistością.
W obliczu rosnących wpływów autorytarnych reżimów, sztuka staje się miejscem refleksji i działania. Pomaga wyobrazić sobie inne scenariusze – przyszłość, którą można jeszcze zmienić. Artyści i artystki biorący udział w wystawie dają głos swoim doświadczeniom, lękom i nadziejom, pokazując, że wyobraźnia może być formą oporu.
To nie tylko opowieść o wojnie, ale przede wszystkim o odpowiedzialności – za świat, który mamy, i ten, który dopiero tworzymy.
BWA Zielona Góra 5.09.2025—26.09.2025
Galeria Labirynt 23.09.2025—16.11.2025 → https://labirynt.com/2025/06/11/voices-from-ukraine/
BWA Wrocław 26.09.2025—25.01.2026 → https://bwa.wroc.pl/wydarzenie/voices-from-ukraine-landscapes/
Kateryna Aliinyk
1998, Ługańsk (Ukraina)
Od 2016 roku mieszka i pracuje w Kijowie. Ukończyła Narodową Akademię Sztuk Pięknych i Architektury w Kijowie, gdzie uzyskała tytuł magistra (2021). Studiowała również na kursie sztuki współczesnej w Kijowskiej Akademii Sztuk Medialnych (2020) oraz na kursie Position of the Artist w ramach eksperymentalnego projektu samokształceniowego Method Foundation (2020).
Prace Kateryny były prezentowane w ramach wystaw: "Z Ukrainy: Odważni by marzyć", która została włączona do oficjalnego równoległego programu 60. Biennale w Wenecji, Matter of Art Biennale w Pradze oraz "Pomiędzy pożegnaniem a powrotem " w Mystetćkyj Arsenal, a także "A:2402 D:2022", Niemcy, "Jeśli dziś nie ma wojny, to nie znaczy, że jej nie ma", Polska (2022); "State of emergence", Rumunia (2021) i innych. Laureatka pierwszej nagrody specjalnej PinchukArtCentre (2025). Mieszka i pracuje w Kijowie.
Roman Khimei & Yarema Malashchuk
Kołomyja (Ukraina)
Studiowali kinematografię w Instytucie Sztuk Ekranowych Kijowskiego Narodowego Uniwersytetu Filmu, Teatru i Telewizji im. I. Karpenki-Karego. Od 2013 roku pracują razem na styku sztuk wizualnych i kina jako artyści, reżyserzy filmowi i operatorzy. W swojej pracy badają wizerunek tłumu jako odrębnej postaci w historii i kulturze. Ich filmy były pokazywane w Meksyku, Włoszech, Niemczech, Austrii i Kanadzie. Zdobyli wiele nagród, w tym Grand Prix na Young Ukrainian Artists (YUCA-2019), wyróżnienie specjalne w 2018 r. i nagrodę główną w 2020 r. od PinchukArtCentre, nagrodę VISIO Young Talent Acquisition Prize (2021), główne nagrody na Międzynarodowym Festiwalu Filmowym w Tallinie Black Nights 2024 i inne. Ich prace wideo są częścią kolekcji m.in. Fondazione In Between Art Film, Kunstmuseum Liechtenstein, Kontakt, TBA21, Frac Bretagne, Kiasma Museum of Contemporary Art i Museum of Contemporary Art Antwerp. Ich najnowsza instalacja została zaprezentowana podczas Dare to Dream, wydarzenia towarzyszącego 60. edycji Biennale w Wenecji 2024. Mieszkają i pracują w Kijowie
Anton Saenko
1989, Sumy (Ukraina)
Ukończył Sumski Koledż Kultury i Sztuki im. D.S. Bortnyansky'ego (2009) oraz Narodową Akademię Sztuki Pięknych i Architektury w Kijowie (2019). Studiował również na kierunku Sztuka Współczesna w Kijowskiej Akademii Sztuk Medialnych (2015) oraz na kursie Space of Attention w ramach eksperymentalnego projektu samokształceniowego Method Foundation (2016). Jest laureatem nagrody specjalnej konkursu dla młodych ukraińskich artystów MUHi (2015). Stały uczestnik Sympozjum Land Art "Mogrytsia", które odbywało się w obwodzie sumskim do 2022 roku. Uczestnik Biennale Młodej Sztuki w Charkowie (2019). Laureat nagrody specjalnej PinchukArtCentre (2022), finalista nagrody PinchukArtCentre (2025). Główne wystawy indywidualne (Kijów) — "Ciemna przestrzeń" w Closer Gallery (2019); "Mgła" (2020) i "Poranny wieczór" (2024) w Naked Room Gallery; "Brudne" (2021) w Dymchuk Gallery. Anton Saenko pracuje w różnych dziedzinach i mediach: malarstwie i fotografii, sztuce ziemi, performance, obiektach, instalacjach i environment. Mieszka i pracuje w Kijowie.
Vlodko (Volodymir) Kaufmann
1957, Karaganda (Kazachstan)
Ukończył Lwowską Szkołę Sztuki Użytkowej i Dekoracyjnej imienia I. Trusza (1978). Studiował na Politechnice Lwowskiej, specjalizując się w architekturze (1978-1980). Jest grafikiem, malarzem, performerem, kuratorem i współzałożycielem ważnych instytucji artystycznych we Lwowie: w latach 1989-1993 był członkiem Shlyakh Art Society, a w 1993 r. współzałożycielem Dzyga Art Association, jednej z pierwszych instytucji w Ukrainie wystawiających eksperymentalną sztukę współczesną. Współzałożyciel Instytutu Sztuki Współczesnej (2007). Kurator projektu "Tydzień Sztuki Współczesnej" we Lwowie (2008-2009); triennale "Ukraińskie cięcie" (2010-2024). Eksperymentując na przełomie lat 80. i 90. Kaufman stworzył swój własny gatunek artystyczny - "vidyva" (widowisko + wideo), który łączy grafikę, malarstwo, instalację, performance i happening. Autor licznych wystaw indywidualnych i uczestnik wystaw zbiorowych. Jest głównym artystą na wielu festiwalach i scenografem spektakli teatralnych. Od 1974 roku mieszka i pracuje we Lwowie.
Sofiia Kozlova
2000, Kamianske (Ukraina)
Ukończyła Lwowską Narodową Akademię Sztuk Pięknych na kierunku Współczesne Praktyki Artystyczne (2023). W swojej praktyce Sofia koncentruje się na kwestiach tożsamości lokalnej i powiązań społecznych prowokowanych przez środowisko miejskie. Eksplorując te zjawiska, artystka wykorzystuje performans jako środek interakcji z różnymi grupami społecznymi i sposób na zaangażowanie społeczności. Sofia Kozlova zajmuje się instalacją, performansem i animacją poklatkową. Niektóre z jej ważnych projektów indywidualnych: “Przestrzenie redefinicji”, Lwów (2023), “Spacer po domu”, Użhorod (2022) i “Design grup ludności” w Galerii Detenpyla, Lwów (2021). Na początku pełnoskalowej inwazji w 2022 r. artystka założyła Centrum Wolontariatu Tkania Siatek Kamuflażowych dla Sił Zbrojnych Ukrainy, które prowadzi i którym kieruje. W swoich najnowszych projektach artystycznych wykorzystuje własne doświadczenie wolontariatu. Mieszka i pracuje we Lwowie.
Danylo Pavlij
2003, Feherdjarmat (Węgry)
Ukończył Lwowską Narodową Akademię Sztuk Pięknych na kierunku Współczesne Praktyki Artystyczne (2024). Bada emocjonalne aspekty ludzkiej egzystencji poprzez irracjonalną dokumentację. Używa zabawnych działań, aby zestawić to, co sentymentalne z tym, co systemowe: ucieleśnia to, co niematerialne w dokumentach notarialnych, dokumentuje rzeczy w niepraktyczny sposób i rysuje rzeczy, których fotografowanie jest zabronione przez prawo. Artysta pracuje z rysunkiem i instalacją, ale uważa fotografię za główne medium w swojej praktyce. Wśród jego ważnych wystaw jest indywidualny projekt "00.000000, 00.000000" w Centrum Sztuki Dzyga we Lwowie (2021). Mieszka i pracuje w Kijowie.
Elena Subach
1980, Czerwonohrad (Ukraina)
Ukończyła Wschodnioeuropejski Uniwersytet Narodowy im. Łesi Ukrainki w Łucku, Wydział Ekonomii (2002). Zajmuje się fotografią od 2011 roku. Pracuje w twórczym duecie z ukraińskim fotografem Viacheslavem Polyakovem. Fotografka jest również laureatką stypendium Gaude Polonia 2019 przyznawanego przez Ministerstwo Kultury RP. Jest członkinią Ukraińskiej Alternatywy Fotograficznej. W swojej praktyce artystka porusza tematy religii, życia i śmierci, a także prowincjonalizmu małych miasteczek. Używając silnej lampy błyskowej i kolażu, rejestruje stany graniczne, w których znajdują się bohaterowie i bohaterki jej fotografii. Jej fotografie były publikowane w magazynach Gup, C41, It's Nice That, Lensculture, Calvert Journal, Der Greif, Bird In Flight, Sandvich Magazine, Knock Magazine. Wystawiała w Wielkiej Brytanii, Niemczech, Francji, Polsce, Gruzji i w Ukrainie. Jest laureatką nagrody specjalnej Bird In Flight w konkursie New East Photo Prize 2016 i grantu Grand Prix Gomma 2019, nominowaną do Future Talents 2019 oraz laureatką nagrody FUTURESPECTIVE 2025. Mieszka i pracuje we Lwowie.
[UA]
Голоси з України. Пограниччя / Głosy z Ukrainy. Pogranicza / Voices from Ukraine. Borderlands
Виставка об’єднана темою пограниччя, яке постає тут як образ, документ та метафора, – реальне та уявне водночас. Пограниччя було й залишається культурною особливістю України. Її крайня лінія на Сході – українсько-російський кордон – після розпаду СРСР був місцем та індикатором конфлікту між двома інтеграційними проєктами – європейським та пострадянським. З початком російсько-української війни 2014 року він став лінією розмежування — умовною межею між територіями, контрольованими Україною, та тимчасово окупованими російськими військами на Донбасі. З 2022 року лінія розмежування стала лінією бойового зіткнення що станом на сьогодні простягається на понад три тисячі кілометрів.
Повномасштабне вторгнення, несучи на локальному рівні руйнування, екоцид, вбивства, тортури, ґвалт і грабунок, на рівні геополітичному фундаментально змінює реальну та ментальну географію, що склалася після розпаду СРСР. Українці живуть на пограниччі, де лінія фронту є і рухомим кордоном суверенної держави, і екзистенційним кордоном, за межею якого гідне людське життя неможливе. Ця рухома лінія створює силове поле, яке реконфігрує всі аспекти життя всередині країни, та провокує хвилі назовні. Вони іррадіюють в усіх напрямках, спричиняючи вогнища нових конфліктів у світі, як симптоми його тотального розладу – відображений біль, що відчувається в місці, віддаленому від джерела проблеми, від місця травми. З-середини цієї травми українські художники та художниці оповідають чи радше свідчать про катастрофу через свої досвіди.
Пограниччя постають і як фізичні та ментальні простори навколо кордонів, і як пограничні ситуації, коли на межі життя і смерті водночас відбувається і акумуляція сил, і їх виснаження. Виставка також зачіпає тему візуальної мови війни, в якій несподівано проявляється певна «естетика». У ній сплітається, взаємодіє та переозначується мілітарне та природне – пейзаж, рослини, комахи. Такий симбіоз проявляє нове сприйняття природи та стосунки з нею, спровоковані війною.
Виставка ставить питання про необхідність бути чутливими до болю інших як до симптому цієї важкої хвороби, що змінює наш спільний світ і загрожує усім, не лише українцям. Вона також пропонує простір для обережного вдивляння в горизонти, у ймовірні версії майбутнього, які є фундаментально різними, але можливими. Усвідомлення цих імовірних версій майбутнього і відповідальності за нього дає надію на те, що з пагорбів Зеленої Гори так ніколи й не буде видно окупованих територій та лінії фронту, яка зараз, на жаль, хоча й повільно, проте невпинно просувається у західному напрямку.
Дарина Скринник-Миська
Катерина Алійник
1998, Луганськ (Україна)
З 2016 року живе та працює в Києві. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва, де отримала ступінь магістра (2021). Також навчалася на курсі Сучасне мистецтво у Київській академії медіамистецтва (2020) та курсі «Позиції художни_ць» експериментального самоосвітнього проекту Метод Фонд (2020).
Роботи Катерини були представлені зокрема на виставках «З України: Сміливі мріяти», що увійшла до офіційної паралельної програми 60-ї Венеційської бієнале, на бієнале Matter of Art у Празі, та на виставці «Між прощанням і поверненням» у Мистецькому Арсеналі, а також «A:2402 D:2022», Німеччина, «Якщо сьогодні немає війни, це не означає, що її немає» Польща (2022); «State of emergence» Румунія (2021) та інших. Лавреатка першої Спеціальної премії PinchukArtCentre (2025). Живе і працює в Києві.
Ярема Малащук та Роман Хімей
Коломия (Україна)
Отримали освіту кінематографістів в Інституті екранних мистецтв Київського національного університету кіно, театру і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. З 2013 року працюють разом на межі візуального мистецтва та кіно як художники, кінорежисери й оператори. У своїй творчості досліджують образ натовпу як окремого персонажа в історії та культурі. Їхні фільми були показані в Мексиці, Італії, Німеччині, Австрії, Канаді. Є переможцями низки премій, серед яких – гран-прі в конкурсі «Молоді українські художники» (МУХі-2019), спеціальна відзнака у 2018-му та головна нагорода у 2020 році від PinchukArtCentre, премія VISIO Young Talent Acquisition Prize (2021), головні нагороди на Талліннському міжнародному кінофестивалі «Чорні ночі» 2024 та інші. Їхні відеороботи є частиною колекцій Fondazione In Between Art Film, Kunstmuseum Liechtenstein, Kontakt, TBA21, Frac Bretagne, Музею сучасного мистецтва Kiasma та Музею сучасного мистецтва Антверпена, серед інших. Їхня остання інсталяція була представлена на Dare to Dream , супутньому заході 60-ї Венеційської бієнале 2024. Живуть та працюють у Києві
Антон Саєнко
1989, Суми (Україна)
Закінчив Сумський фаховий коледж мистецтв і культури імені Д. С. Бортнянського (2009) та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (2019). Також навчався на курсі Сучасне мистецтво у Київській академії медіамистецтва (2015) та курсі «Простір Уваги» експериментального самоосвітнього проекту Метод Фонд (2016). Є лавреатом спеціальної премії конкурсу для Молодих Українських Художників-/ць МУХі (2015). Постійний учасник Ленд-Арт симпозіуму «Могриця», що до 2022 відбувався на Сумщині. Учасник «Бієнале молодого мистецтва» у Харкові (2019). Лавреат спеціальної Премії PinchukArtCentre (2022), фіналіст Премії PinchukArtCentre (2025). Основні персональні виставки (Київ) – «Темний простір» в галереї Closer (2019); «Марево» (2020) та «Ранковий вечір» (2024) в галереї the Naked Room; «Грязне» (2021) в Димчук Галереї. Антон Саєнко працює у різних напрямах та медіа – живопис та фотографія, ленд-арт, перформанс, об’єкт, інсталяція, енвайронмент. Живе та працює в Києві
Влодко (Володимир) Кауфман
1957, Караганда (Казахстан)
Закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. І. Труша (1978). Навчався у Львівському політехнічному інституті за спеціальністю архітектура (1978 – 1980). Влодко — графік, живописець, перформер, куратор, а також співзасновник важливих мистецьких інституцій у Львові: у 1989–1993 роках він був членом мистецького товариства «Шлях», а в 1993 році став співзасновником мистецького об’єднання «Дзига» — однієї з перших інституцій в Україні, що виставляла експериментальне сучасне мистецтво. Співзасновник Інституту актуального мистецтва (2007). Куратор проєкту «Тиждень актуального мистецтва», Львів (2008—2009); триєнале «Український Зріз» (2010 – 2024). Експериментуючи наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років, Кауфман прийшов до власного оригінального художнього жанру – «видива» (видовище + відео), який поєднує графіку, живопис, інсталяції, перформанс та хепенінг. Автор численних персональних виставок та учасник спільних проектів. Головний художник низки фестивалів та сценограф театральних постановок. З 1974 року живе і працює у Львові.
Софія Козлова
2000, Кам'янське (Україна)
Закінчила Львівську національну академію мистецтв за спеціальністю Актуальні мистецькі практики (2023). У своїй практиці Софія зосереджується на питаннях локальної ідентичності та соціальних зв'язках, спровокованих міським середовищем. Досліджуючи ці явища, художниця використовує перформанс як засіб взаємодії з різними соціальними групами та спосіб залучення спільнот. Софія Козлова працює в інсталяції, перформансі, стоп моушн анімації. З-поміж важливих індивідуальних проєктів – «Простори переозначення», Львів (2023), “Прогулянка домом”, Ужгород (2022), «Дизайн груп населення» у Detenpyla gallery, Львів (2021). Від початку повномасштабного вторгнення – з 2022 року художниця заснувала Волонтерський центр плетіння камуфляжних сіток для Збройних сил України, який вона провадить та очолює. У своїх останніх мистецьких проєктах Софія осмислює власний досвід волонтерської роботи. Живе і працює у Львові.
Данило Павлій
2003, Фехердьярмат (Угорщина)
Закінчив Львівську національну академію мистецтв за спеціальністю Актуальні мистецькі практики (2024). Данило досліджує емоційні аспекти людського існування через ірраціональну документацію. Він використовує ігрові дії, щоб зіставити сентиментальне з системним: втілює нематеріальне в нотаріальних документах, документує речі непрактичними способами та малює те, що заборонено фотографувати за законом. Художник працює з рисунком, інсталяцією, проте основним медіумом у своїй практиці Данило вважає фотографію. Серед важливих виставок – персональний проєкт «00.000000, 00.000000» в арт-центрі Дзиґа, Львів (2021). Живе і працює в Києві
Елена Субач
1980, Червоноград (Україна)
Закінчила Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки у Луцьку, відділення економіки (2002). Елена займається фотографією з 2011 року. Вона працює у творчому дуеті з українським фотографом В’ячеславом Поляковим. Фотохудожниця також є стипендіаткою програми від Міністерства культури Польщі Gaude Polonia 2019. Елена є учасницею об’єднання «Українська Фотографічна Альтернатива». У своїй практиці Елена Субач звертається до тем релігійності, життя і смерті, а також провінційності маленьких міст. Використовуючи яскравий спалах і колаж, художниця фіксує граничні стани, у яких опиняються герої та героїні її знімків. Її фото публікувалися в Gup magazine, C41, It’s Nice That, Lensculture, Calvert Journal, Der Greif, Bird In Flight, Sandvich Magazine, Knock Magazine. Елена виставлялася у Великобританії, Німеччині, Франції, Польщі, Грузії та Україні. Вона є володаркою спеціального призу Bird In Flight у конкурсі New East Photo Prize 2016 та Grand Prix Gomma grant 2019, номінанткою Futures Talents 2019, а також лавреаткою премії FUTURESPECTIVE 2025. Живе і працює у Львові.
Dofinansowano ze środków Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego pochodzących z Funduszu Promocji Kultury - państwowego funduszu celowego.
Współpraca: Galeria Labirynt w Lublinie, BWA Wrocław
Partnerzy: Instytut Ukraiński, Fundacja im. Stefana Batorego
Patronat medialny: TVP Kultura, Magazyn Szum, Mint Magazine, Notes Na 6 Tygodni, Miej Miejsce
wernisaż, 4.09.2025
oprowadzanie kuratorskie, 5.09.2025
wystawa
prace na wystawie:
Kateryna Aliinyk
Катерина Алійник
Dziurki
Дірки
Holes
2022
Dzięki uprzejmości artystki i Galerii Jednostka
Робота експонується з люб'язного дозволу художниці та Галереї Jednostka
Courtesy of the artist and Jednostka Gallery
Vlodko Kaufman
Влодко Кауфман
Cień flagi
Тінь прапора
Shadow of the Flag
2024
Sofia Kozlova
Софія Козлова
Zielniki
Гербарії
Herbariums
2025
Elena Subach
Елена Субач
Nie chcemy już tego oglądać
Ми більше не хочемо на це дивитися
We Don't Want to See This Anymore
2024
Roman Khimey i Yarema Malashchuk
Роман Хімей та Ярема Малащук
Widok na tymczasowo okupowany lewy brzeg obwodu chersońskiego
Вид на тимчасово окупований лівий берег Херсонської області
View of the Temporarily Occupied Left Bank of the Kherson Region
2023
Elena Subach
Елена Субач
Starlink
2025
Anton Saenko
Антон Саєнко
Horyzont
Горизонт
Horizon
2025
Danylo Pavlij
Данило Павлій
Widok na Cisę
Вигляд на Тису
On the Tisza River
2025
Roman Khimey
Роман Хімей
Cztery hałdy, z których widać okupowany Donbas
Чотири терикони, з яких видно окупований Донбас
Four slag heaps from which the occupied Donbas can be seen
2022
